25 лютого, на 73-му році життя, відійшов у вічність відомий скульптор-рахівчаин, почесний громадянин міста Рахів, член Національної спілки художників України, автор багатьох художніх робіт, деякі з яких встановлені в рідному місті, – Гав’юк Юрій Юрійович.

Апарат Рахівської міської ради, депутатський корпус та виконком висловлюють щирі співчуття рідним та близьким Юрія Юрійовича та глибоко сумують з приводу непоправної втрати.

Проте, не зважаючи на трагічну подію, що сталась в той лютневий день, Юрій Гав’юк залишається тут, посеред нас, в оточенні високих рахівських гір, які так любив. Він житиме в камені – в суворих рисах Гуцула, у втомленому погляді воїна-афганця, в задумливості Кобзаря, у величній постаті Володимира Великого.

Все в житті плинне, лише мистецтво – вічне, а отже і Митець живий доти, доки живуть його твори!

Прощання з Юрієм Юрієвичем відбудеться в Рахові 27 лютого о 13:00 в Храмі успіння Пресвятої Богородиці, поховання – на цвинтарі біля Хрестовоздвиженського храму по вул. Довженка.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:
Народився 27 вересня 1947 року в м. Рахів. Після закінчення у 1965 році Рахівської середньої школи Юрій Гав’юк, визначившись із вибором майбутнього фаху, вступив до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва на відділ художнього скла (викладачі Е. Мисько, І. Самотос), а навчався із 1966 по 1971 роки. Як написав відомий журналіст, письменник і публіцист Олександр Масляник, «барвисте й таке поліфонічне середовище визначально формувало мистецьку самосвідомість юнака, а неповторна краса гірських пейзажів, народні епоси про карпатських велетів, опришків та Олексу Довбуша викували бунтарський характер Юрія: ніколи не був конформістом, завше відстоював власну позицію, стояв твердо й несхитно на рідній землі. Образне сприйняття, філософське осмислення історії рідного краю дозволило  втілити народні думи й легенди  в художніх творах». Як результат, блискуче захищена дипломна робота – об’ємно-просторова композиція з литого скла під назвою «Довбуш», яка викликала захоплення у поважних професорів і в підсумку встановлена нині в Історико-краєзнавчому музеї Олекси Довбуша у с. Печеніжин, що на Івано-Франківщині.

Після навчання та лав термінової військової служби митець працює у галузі скульптури, живопису та художнього скла. У 1975 році стає членом секції скульптури при Львівській спілці художників. У ті роки почав виготовляти творчі замовлення на Львівській кераміко-скульптурній фабриці.

Як відзначають мистецтвознавці, першою вагомою та серйозною пластичною роботою Юрія Гав’юка став образ видатного вченого, астронавта Юрія Кондратюка. Митець створив глибокий своїм внутрішнім психологізмом образ матері – твір під назвою «А мати сина жде», що експонувався на різних виставках й отримав найвищі оцінки фахівців.

Одна з перших монументальних робіт Юрія Гав’юка – пам’ятник усім загиблим у Другій світовій війні, встановлений у с. В. Ведмежа на Волині. «Легкоатлетка» виготовлена для спорткомплексу Житомира, пам’ятник Тарасові Шевченку – для Володимира-Волинського, пам’ятник жертвам сталінських репресій – для Жовкви. Примітним є створений спільно з сином Олександром монумент для Мостиська — пам’ятник Степану Бандері. Знаковими у творчій біографії скульптора є створені ним для Міжнародного центру-музею М. Реріха в Москві дві півфігури Юрія та Святослава Реріхів. Крім того, Юрій Гав’юк є автором встановлених у Рахові пам’ятників Гуцулу в карбованій міді, Тарасу Шевченку, а також у співавторстві з сином Олександром – воїнам-афганцям, Володимирові Великому, Матері Божій. Батько й син створили й меморіальну таблицю на честь єпископа Івана Маргітича та рельєф «Святе сімейство».

У своїй образотворчості митець залюбки звертався і до техніки олійного живопису, має чималий доробок станкових живописних робіт, серед яких багато пейзажів рідного гуцульського краю, портретів простих горян, сучасників та історичних постатей. Його роботам притаманна експресивність барв, при цьому фактура та відкритість колірної гами зачаровують глядача (живописні серії «По Індії» (1990), «Карпати» (2000); «Село Верещаки» (1995), «Самотність», «На сіні» (обидві – 2002).

3 1989 року очолював культурно-духовне товариство Живої Етики ім. Реріхів у Львові, у доробку якого є подарована львів’янам скульптура Тараса Шевченка в Шевченківському гаю. Член редколегії журналу «Ґражда», розробив і втілив ідею Ґран-прі «Найкращому гуцульському музею» (напівфігура Довбуша на коні).  Творчість Юрія Гав’юка високо цінують і громади населених пунктів, де встановлені численні роботи митця: так, у 1993 році він став почесним громадянином м. Володимир-Волинський за творчий доробок для міста, а у 2007 році – рідного Рахова.

Учасник багатьох обласних, республіканських та міжнародних виставок. Твори зі скульптури та живопису знаходяться у Львівській картинній галереї, Міжнародному центрі-музеї М. Реріха в Москві, у численних приватних збірках України, Росії, Польщі, Німеччини, Англії, Ізраїлю, США, Канади.