Рахів – саме високогірне місто й районний центр в Україні. Розташований у північно-східної частини Закарпатської області в гірській улоговині на висоті 430 м. над рівнем моря. Географічний “адреса” Рахова – 48Ї півн. широти, 24Ї 15 сх. довготи
У Рахові найбільший перепад висот між найбільш низькою (400 м.) і найбільш високої (900 м.) вулицями
Клімат Рахова – помірковано континентальний з надмірним і достатнім зволоженням, нестійкою весною, не жаркий влітку, теплий восени, і м’який зимою. Середня температура в січні – 4,9ЇС, у липні – 17,5ЇС. Річна сума опадів – 1270 мм., максимум з яким випадає в червні (167 мм.). У Рахові зареєстровано абсолютний добовий максимум опадів – 133 мм.
На півночі від Рахова розміщені Привододільні (Внутрішні Горгани), на Заході – Свидовець, на північному сході – Чорногора (гірські частини полонинського хребта), на півдні – Рахівскі гори. Гори, які оточують Рахів характеризуються більшою розмаїтістю рослинності й флори. Тут найбільш виразна в Українських Карпатах висотна поясность: передгірні дубові ліси, гірські широколисті (буково-яличні-піхтові) і хвойні (ялиця) ліси, субальпійський й альпійський пояси (криволісся й високогірні луки-полонини). У складі флори налічується ряд найрідших видів, серед них: пролісок, лілія лісова, зозуліні сльози, сон білий, в окремих місцях (г. Близниці) зберігся легендарний едельвейс – білотка альпійська
Площа міста – 524,2 га.
Населення 17.000 чоловік, з їх:
– українців – 76%
– угорців – 12%
– росіян – 5%
– представників інших національностей – 7%
За офіційними джерелами Рахів заснований в 1447 р. Версій щодо походження назви міста є трохи:
– власне ім’я – Рах, Рахо
– купці, із Трансільванії й Угорщини, які вело торгівлю з Галичиною на місці сьогодення Рахова зупинялися й уважали свої прибули
– у період опришківского руху тут, опришки вважали й ділили відібране в багатіїв добро
Завдяки географічному розташуванню, унікальної природі й самобутній гуцульській культурі Рахів відомий, як один з популярніших туристично-рекреаційних центрів України
У місті працює турбаза, готелі, і ряд приватних будинків де гостей міста завжди гостинно зустрінуть й забезпечать висококваліфікованим обслуговуванням

Там, де Чорна й Біла Тиси об’єднують свої води, щоб попрямувати далеко на південь і найбільшою притокою впасти в Дунай, у високогірній ніші між Чорногорою, Свидовцем і Марамороським масивом, там, де починаються і закінчуються багатоденні мандрівки до карпатських двотисячників, лежить оповите рікою,горами і легендами місто Рахів.

Що український (або угорський, польський, чеський чи, зрештою, будь-який інший) турист знає про Рахів, крім того, що тут традиційно проводяться щорічні етнокультурні дійства, як-от фестиваль-ярмарок “Гуцульська бринза” чи етнорок-фестиваль “Європа-Центр”?

Можливо, ще те, що Рахів є найвищим по течії ріки Тиса містом, розташованим за 15 кілометрів від географічного центру Європи. Та й цього вже цілком досить, щоб Рахів став обов’язковим пунктом призначення на “порядку денному” вашої відпустки.

Про те, що Рахів – старе місто, свідчить не лише його “солідний” вік (роком заснування вважається 1447-й, хоча вже у 1373 місто мало свій офіційний герб, перша згадка про місто походить ще з Х століття), а й сліди впливу різних культур, історичних епох…

Та все ж, цей регіон є, – в першу чергу гуцульським. Про це свідчать промовисті назви – південніше Рахова, на українсько-румунському кордоні, лежать Гуцульські Альпи (локальна назва Рахівського гірського масиву по лівий бік Тиси), а в період входження Закарпаття до складу Чехословаччини Рахів називали “гуцульським Парижем”. Саме в ті часи привабливість регіону для відпочиваючих помітно зросла, населені пункти Рахівщини перетворились на осередки туризму з багатьма готелями і гірськими притулками…
Тиса, на берегах якої розкинулося місто, приховує історію не менш цікаву, ніж легенди краю. В середині XVIII століття спеціальним указом Марії-Терезії (герцогині, а згодом імператриці Австрійсько-Угорської монархії) в Рахові та селищах уздовж річка Тиса й інших великих потоків Закарпаття було започатковано масштабний промисел – заготівлю і сплав лісу на південь для потреб імперії. Так виникла надзвичайно прибуткова професія – бокораш. Щоб регулювати рівень води  у паводковий  та міжпаводковий період та сплавляти ліс Тисою, на ній зводилися гаті, або кляузи – дамби із шлюзами, через які транспортувалися зв’язані зі стовбурів дерев плоти, звані в той час, дарабами. Троє умілих бокорашів, керуючи дарабою за допомогою весел в носовій частині, сплавлялися високогірними потоками на південь ближче до Дунаю – в місто Сеґед Угорського королівства Австрійської імперії.

Спорудженням гатей, заготівлею і переправкою лісу займалося місцеве населення, навчене та кероване інженерами з Австрійської імперії. На початку ХХ століття на лісозаготівлі працювало близько ста чоловік. Цей небезпечний промисел щедро винагороджувався – за одну так звану “ходку” можна було заробити грошей на корову… Подорож до Сеґеда й назад тривала цілий місяць: два тижні вниз рікою на хвилях зеркала води і ще два – назад пішки або добу залізницею. Навколо Рахова було розбудована 70 км мережа вузкоколійок та збудована залізниця, яка забезпечувала  доступність місцевих туристичних атркцій туристам та подорожуючим. До речі, йдеться про два міста-побратима, співпраця між якими, розпочалася з підписання угоди,  ще у 1939 році: Рахів – місто де зустрічаються (та зливаються) дві притоки Чорна та Біла  Тиси і починається власне річка Тиса, а Сеґед –  судноплавне місто на Тисі, з дуже давнім історичним корінням.

Рахів має також місто-побратим у Словаччині з 1961 року – це місто Свіднік, що так само лежить в долині біля злиття двох рік.

Рахів, хоч і розташований у глибокій долині на берегах ріки Тиса, – найвисокогірніше місто України (середня висота становить 820 метрів над рівнем моря). Йому також належить інший унікальний рекорд в Україні – перепад висот між вулицями складає 600 метрів – від 400 до 1000 метрів.

Рахів залишається осередком пішохідного туризму в Карпатах, оскільки є стартовою точкою багатьох радіальних маршрутів по розташованих довкола нього хребтах і масивах. Крім уже згаданих Гуцульських Альп (найвища точка – гора Піп-Іван Марамороський, 1937 метрів), з Рахова рукою подати до хребтів Свидовець з вершиною Близниця (1882 метри) і Чорногора з найвищою горою Карпат Говерлою (2061 метр). Гора Петрос (2020 метрів) лежить за 20 кілометрів на північний схід від міста. Отже, вибір є. Залишається спланувати маршрут.

Туристи, які стартують у Рахові, мають можливість помандрувати уже спроектованим і ознакованим маршрутом, що тягнеться з південного сходу Рахівського району від гори Піп-Іван Марамороський через Піп-Іван Чорногірський, Говерлу і Петрос до гори Близниця. І це – лише частина насправді набагато довшого маршруту, який називають Закарпатським Туристичним Шляхом. Він є водночас масштабною концепцією зі сприяння пішохідному і сільському зеленому туризму в Закарпатській області, реалізованою швейцарсько-українським проектом розвитку лісового господарства в Закарпатті FORZA…

Справжньою гордістю Рахівщини є Карпатський біосферний заповідник, нагороджений спеціальним дипломом Ради Європи і занесений до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Інформаційний еколого-освітній осередок заповідника – Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах (м. Рахів, вул. Червоне Плесо, 77). Комплекс складається з експозицій “Природа Карпат”, “Природокористування в Українських Карпатах” та інформаційного центру. “Карпати: туризм і відпочинок”