Закарпатська область – область на заході України. Єдина з областей, що граничить із 4 державами і єдина, що граничить зі Словаччиною й Угорщиною.
Адміністративний центр Закарпатської області – місто Ужгород.
Число адміністративних одиниць, рад і населених пунктів області: районів – 13; районів у містах – 0; населених пунктів – 609, у тому числі: сільських – 579; міських – 30, у тому числі: селищ міського типу – 19; міст – 11, у тому числі: міст обласного значення – 5; міст районного значення – 6; сільських рад – 307.
Закарпатська область утворена 22 січня 1946 р. Її площа становить 12,8 тис. кв. км (2,1% від території України). Чисельність населення – 1287,4 тис. чоловік (2,6% населення України), у тому числі міське населення – 501,6 тис. чоловік (39%), сільське – 785,8 тис. чоловік (61%). Щільність населення – 100,6 чол. на кв. км.
Область розташована на південному заході України. Граничить із Польщею й Львівською областю – на півночі, на сході – з Івано-Франківською областю, на півдні – з Румунією, на заході – з Угорщиною й Словаччиною
Адміністративно-територіальний устрій: 13 адміністративних районів, 10 міст, у тому числі 3 міста обласного підпорядкування (Ужгород, Мукачеве, Хуст), 20 селищ міського й 579 сільських населених пунктів
Адміністративний центр – місто Ужгород – утворений в IX ст., місто – з 1635 року. Населення нараховує 126,6 тис. чол.
Більша частина області лежить у межах південно-західної частини українських Карпат і Закарпатської низовини, перебуває в зоні широколистяних лісів. На території області розвідані наступні корисні копалини: буре вугілля, ртуть, алуніти, поліметалеві руди, великі запаси кам’яної солі. Промислове значення мають родовища туфів, доломітів і т.д.
Клімат помірно-континентальний. У межах Закарпатської низовини зима коротка й м’яка, літо тепле. У низькогірній і середньогірній частині Карпат зима холодна й тривала; літо коротке й прохолодне.
В області протікає близько 150 рік довжиною більше 10 км. Всі ріки належать басейну Тиси (приплив Дунаю). Найбільш великі – Тересва, Теребля, Ріка, Боржава, Латорица.
З давніх часів територія вважається “мостом” між Північною й Південною, Східною й Західною Європою. Довгий час вся територія Карпатської Русі належала угорським правителям, які прагнули зміцнити тут своє панування. Однак в 1541 р. турки опанували центральною Угорщиною. У підсумку, Угорщина була розділена. Закарпаття виявилося поділеним на дві частини. Центральна і східна згодом увійшли в Турецьку Імперію. Західні частини потрапили під владу Габсбургів. Наприкінці XVII століття після 160-літнього турецького ярма вся територія Угорщини, у тому числі й Закарпаття, перейшла під владу Габсбургів. Після поразки Австрії в австро-пруській війні 1866 р. Габсбурги пішли на створення двоєдиної держави Австро-Угорщини. В 1919 р. Чехословаччина окупувала західну, а Румунія південно-східну частини області. У цей же час в Угорщині проголошується Радянська республіка, яка включала більшу частину Закарпаття. Згодом, на Паризькій мирній конференції в 1919 р. Закарпаття було офіційно включене до складу Чехословаччини. 29 червня 1945 р. у Москві був підписаний договір між СРСР і Чехословацькою Республікою про возз’єднання Закарпатської України з УРСР у складі СРСР.
У цілому, за останні десятиліття чисельність населення області зросла. Причому основне збільшення відбулося в 1990-1993 роках. Це пояснюється високим природним приростом і позитивним сальдо міграції. З 1995 року відзначається припинення росту загальної чисельності населення області. Негативне (з 1994 року) сальдо міграції зрівнялося з позитивним природним приростом. Однак, в останні роки спостерігається постійне зниження природного приросту.
Частка працездатного населення Закарпаття приблизно збігається із загальноукраїнським показником. Відмінною рисою області є підвищена, у порівнянні з іншими регіонами, частка осіб, молодших працездатного віку, відповідно, в області порівняно мала частка осіб старших працездатного віку.
Для Закарпаття характерна відносно невисока частка українців у національному складі (близько 75%). Специфічне прикордонне положення й складний історичний розвиток території Закарпаття пояснюють присутність в області декількох значних етнічних громад, зокрема – угорської (друга по чисельності після корінного населення) і румунської. Територія проживання угорців – райони на південному-заході області, що межують із Угорщиною, у деяких з них частка угорців досягає 50%. Румуни, в основному, розселяються в південно-східних районах. Третьою по величині етнічною групою Закарпаття є росіяни, її частка в населенні області становить приблизно 4%. Цигани є четвертою по чисельності населення народністю Закарпаття. Ареалом їхнього розселення є західні райони області.
На території області проживає ряд національних меншостей, частка яких не перевищує 1% від населення Закарпаття: словаки, білоруси й німці.
Як і у всьому західному регіоні України в області на одну релігійну громаду доводиться біля тисячі мешканців, що свідчить про високу релігійність її жителів. Закарпаття є регіоном греко-католицької унії й католицької релігії. При різноманітному етнічному складі віруючих тут представлені Українські Греко-католицькі, Римсько-католицькі, Закарпатська Реформаторська Церкви й ряд інших.
Серед громад православної церкви в регіоні представлена Українська Православна Церква Київського Патріархату й Московського Патріархату.
Закарпаття є найменш урбанізованим регіоном України. При цьому, кожен десятий в області є жителем обласного центра – Ужгорода. Сільське населення проживає в 579 населених пунктах, основна кількість яких сконцентровано в межах Закарпатської низовини. У Карпатах переважає передгірно-долинний тип сіл, які тягнуться вузькими смугами в долинах рік на 8-10 км. Сільські поселення рідко піднімаються в гори вище 850 м. Переважають середні по розмірах села. Вище в горах зустрічається хутірський тип розселення.
Область має аграрно-індустріальну спеціалізацію господарства й відносно розвитий рекреаційної комплекс.
За останні роки в господарстві області відбулися серйозні структурні зміни, які виражаються в збільшенні питомої ваги лісової, деревообробної, целюлозно-паперової й харчової промисловості. Лісова, деревообробна й целюлозно-паперова промисловість виготовляють заготовки з деревини, пиломатеріали, картон. Машинобудування й металообробка представлені виробництвом верстатів, гідравлічних пресів, виробів радіоелектронної промисловості. Легка промисловість спеціалізується на випуску швейних і трикотажних виробів, шкіряного взуття. Основну частку промислового виробництва Закарпатської області забезпечує харчова промисловість. Крім традиційних підприємств по переробці молока, м’яса, виробництву хліба й інших продовольчих товарів, в області є кілька консервних заводів, тютюнове виробництво, збереглося виноробство.
По спеціалізації сільського господарства область різко відрізняється від інших регіонів України, і багато в чому має риси унікальності. У неї сама маленька площа сільгоспугідь. Тут найвищий відсоток багаторічних насаджень, найнижчий – орних земель. Галузь, що виділяє область у державі, – плодівництво й виноградарство.
Основні визначні пам’ятки: на території області розташована безліч архітектурних пам’ятників, серед них – Горянська ротонда Св. Ганни, різноманітні замки, розкидані по всій області (наприклад, Ужгородський замок) та інші.