Ящур— надзвичайно контагіозна вірусна хвороба свійських і диких парнокопитних тварин, що характеризується короткочасною лихоманкою, розвитком афтозно-ерозійних уражень на слизовій оболонці ротової порожнини, безшерстних ділянках шкіри вінчика, міжратицевої щілини й вимені. На ящур може хворіти людина.

Перше повідомлення про захворювання тварин на ящур було зроблене в 1546 р. в Італії. Нині ящур реєструється в багатьох країнах Європи, Азії, Африки та Південної Америки. Поширення хвороби.

Збудник хвороби — дрібний вірус, складається з РНК, має сферичну форму. Епізоотологія хвороби До ящуру сприйнятливі велика й дрібна рогата худоба, свині, дикі жуйні. Рідко хворіють буйволи, верблюди, собаки й коти. Однокопитні тварини й птиця до ящуру не сприйнятливі.

Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які виділяють вірус зі слиною, обривками афт, молоком, сечею, калом. Значну небезпеку щодо поширення ящуру становить незнезаражене молоко. Зараження ящуром відбувається внаслідок контакту з хворими тваринами, через контаміновані вірусом корми, одяг, взуття людей, м’ясні продукти, сировину тваринного походження, транспортні засоби.Механічні переносники вірусу є птахи, собаки, коти, гризуни, комахи, кліщі.

Патогенез. Улюбленим місцем репродукції вірусу є слизова оболонка, ротової порожнини, п’ятачок свиней, шкіра сосків, вимені, вінчик, між копитова щілина, де він утворює афти. Афти можуть бути первинні й вторинні. Первинні афти утворюються на місці первинного проникнення вірусу в організм, а вторинні – як результат вірусемії і рознесення вірусу з кров’ю та лімфою з первинних афт. Афти на п’ятачку та дійках.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби Інкубаційний період триває 2 — 7 діб. Перебіг хвороби завжди гострий. У великої рогатої худоби при доброякісній формі першою ознакою хвороби є погіршення апетиту. Через 2 — 3 доби на слизовій оболонці ротової порожнини, язику, крилах носа, носовому дзеркальці з’являються міхурці (афти). При злоякісній формі порушуються функції серцево-судинної системи, слабкість, клонічні судоми, пригнічення, задишка. Ця форма ящуру зумовлює дуже високу летальність. У телят до 2-місячного віку ящур виявляється у безафтозній формі, характеризується явищами геморагічного гастроентериту, сепсису та міокардитом. У овець слинотечі не буває, частіше уражаються кінцівки й вим’я. Ягнята хворіють в безафтозній формі, з ураженням ЦНС. У кіз уражається ротова порожнина й кінцівки. Хворі тварини більше лежать, кульгають. Салівація виражена слабко.

Ящурні ураження на п’ятачку та копитцях свиней. У свиней ящур супроводжується гарячкою, зниженням апетиту, афтозно-ерозійними ураженнями вінчика, ратиць, утворенням афт на п’ятачку та вимені. У поросят перебіг хвороби злоякісний. Гине до 60 — 80 % хворих поросят.

При розтині трупів тварин виявляють афти, ерозії, виразки на безшерстих ділянках шкіри, слизових оболонках ротової порожнини, кишок, дихальних шляхів, вимені. При злоякісному перебігу ящуру виявляють жовто-сірі осередки, білі смуги й тяжі на серці, що надають йому плямистого вигляду («тигрове серце»).