Жива
Душа поетова святая,
Жива в святих своїх речах.
І ми, читая, оживаєм
І чуєм бога в небесах.
(«Мені здається, я не знаю…», Т.Г.Шевченко)

Перші березневі дні в Україні пов’язані з іменем Тараса Григоровича Шевченка, його славою, його духом, його мудрістю та любов’ю до України.

Творчість Т.Г. Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української культури. Ім’я Шевченка вперше стало відомим па просторах Російської імперії, коли понад півтора століття тому в Петербурзі вийшла невелика книжечка “Кобзар”. В історії України автор цього видання був винятковим явищем — він вийшов з найглибших надр трудового народу і здобув всесвітню славу.

Його поетична спадщина стала цілою добою в історії української літератури. З ім’ям Шевченка пов’язане утвердження української літературної мови. Проте значення віршів Шевченка – не тільки в їх мовній чи літературній майстерності. Адже ніколи раніше з такою силою та переконанням не лунав заклик до власного народу скинути чужоземне ярмо і здобути волю. Таким чином, геніальна творчість Шевченка та його мученицьке життя зробили поета одним із найпотужніших символів українського національного руху.

Перевезення домовини Шевченка зі Смоленського цвинтаря в Петербурзі в Україну й перепоховання на Чернечій горі біля Канева 22 травня 1861 р. перетворилося на одну з перших масових національних маніфестацій. Дні смерті Шевченка та його перепоховання відзначалися й у наступні роки, навіть в умовах найжорстокіших антиукраїнських репресій з боку російського режиму. Заборона їхнього святкування у 1914 р. призвела до масових демонстрацій у Києві та інших містах України.

Щороку 9-10 березня в усіх містах і селах країни проходять заходи в рамках відзначення Шевченківських днів.

Цьогоріч в Рахові, окрім звичного мітингу, покладання квітів та виступів, в міському парку ім. Тараса Шевченка відбулося урочисте відкриття різьбленої скульптури «Кобзар», авторами якої є майстерні різьбярі-рахівчани Василь Новак, Іван Калинюк та Олександр Шутко.

«Для митця нема кращого, ніж бачити, знати й відчувати, що те, що ти робиш – потрібне, цікаве, важливе.» – каже один зі співавторів, Василь Новак – «Хочу висловити велику вдячність всім, хто долучився до створення цієї скульптури, всім, хто надихнув, підтримав і довірив, зокрема тодішньому очільнику міста Віктору Медвідю та Рахівській міській раді в цілому, а також ініціаторам цієї доброї справи: Орисі Кравчук та Петру Поповичу. Переконаний, що «Кобзар», якого ми різьбили разом з Іваном Калинюком і Олександром Шутко, – це тільки початок нашої спільної роботи, яка стане окрасою рідного міста. Вірю, що ця амбітна мета – реальна, адже місто має потенціал, має завзятих мешканців, які готові, засукавши рукава, творити його нову історію. Творімо Рахів разом!».

Скульптуру майстри виготовляли понад місяць. Як матеріал були використані старі аварійні тополі, що були зрізані в рамках заходів з безпеки.