Медична реформа – давно на часі й, насамперед, йдеться про якісне надання відповідних послуг населенню.

Але без належної матеріально-технічної бази, інфраструктури, в першу чергу нормальних доріг, будь-які новації – чи то впровадження страхової медицини, чи створення госпітальних округів – приречені, позаяк жодна швидка не здатна зараз подолати невелику відстань за 60 хвилин, доставляючи пацієнта туди, де йому нададуть інтенсивну терапію. А це – так званий золотий стандарт або золота година при інсульті чи інфаркті.
Можливо, враховуючи першу та другу причини, створення госпітальних округів у області, незважаючи на затверджений Урядом перелік їхнього утворення до кінця цього року, відклали в іншу шухляду. Висловлюється думка, що подібний округ діє і вже давно у межах Закарпаття, натомість решта лікувальних закладів поки що зберігають попереднє спрямування.
Не виняток із загального правила і Рахівщина, щоправда з певними корективами стосовно зміни статусу дільничних лікарень Верхнього Водяного, Богдана та Кобилецько-Полянської міської.
– Дільничні та міська лікарні згаданих населених пунктів не пройшли державну акредитацію, тобто офіційне визнання наявності умов для якісного, своєчасного, певного рівня обслуговування, дотримання ними стандартів у сфері охорони здоров’я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам, – розповідає в. о. головного лікаря райлікарні Юрій Матічин. – До речі, одна з головних причин криється саме в останній вимозі – бракує фахівців відповідного рівня, які б очолили ці установи.
Другу кваліфікаційну категорію, згідно експертного висновку акреди­таційної комісії департаменту охорони здоров’я ОДА, отримали Ра­хів­ський центр первинної меди­ко-санітарної допомоги, Ясінянська та Великобичківська місь­кі лікарні, першу – рай­лікарня.
Щоб зберегти медзаклади населених пунктів, згідно з наказом відділу охорони здоров’я райдержадміністрації, вони стали терапевтичними відділеннями районної лікарні. Щоправда, їм все одно доведеться пройти процедуру акредитації, але вона набагато спрощена для відділень.
Наразі їхня доля начебто визначена, хоча належного розуміння й підтримки не помітили з боку голів самоврядних органів відповідних населених пунктів. Натомість, проблема збереження цих медичних закладів, а також окремих відділень інших не сьогодні, то завтра знову постане. Адже йдеться про надання кваліфікованих, якісних медичних послуг. І виживе той, хто буде відповідати певним критеріям. На наше переконання, відкинувши всі за і проти, варто перекваліфікувати заклади, можливо одразу один з них, на госпіс. Це інший рівень допомоги, але за нинішніх важких соціальних умов проживання – не менш актуальний.
Розмову записав