Традиційно, Свята Вечеря 6 січня у переддень Різдва збирає за столом усю велику родину. Згідно з давньою народною традицією, в цей вечір на стіл ставлять 12 пісних страв,  оскільки це останній день Різдвяного посту.

У Святий вечір за віруваннями гуцулів приходять душі померлих, а також додому поверталися і сходилися усі, хто був десь поза домом, на праці й заробітках, “аби у своїй хаті спожити Святу вечерю”. Господині кілька днів перед Різдвом до нього готувалися, варили страви, прибирали і прикрашали хату. Господарі мили худобу і рубали на свята дрова, щоб потім не рубати.

Вранці того дня, коли наставав Святий вечір, господар розкладав живе багаття, з нього брав вогонь для печі і припічка, на якому господиня готує їжу. Крім дванадцяти страв вона робить горілку з медом, калиною, гвоздикою, цинамоном і перцем. Цілий день до Святої вечері ніхто нічого не може ні їсти, ні пити, ні курити. А ще — не сваритися, бо це день злагоди.

Стіл застеляють отавою та різними злаками, а вже зверху кладуть скатертину. По кутах кладуть часник, а під скатертину — перев’язані ножиці. При цьому ґазда примовляв, що то він не ножиці в’яже, а вилиці хижакам, аби ті не мали сили напасти на худобу. Це продовжувалося іншими ворожіннями. Наприклад, якщо хтось мав судову справу, то в’яже вузли й примовляє, що не вузли в’яже, а роти ворогам і панам, щоб не допікали: «не вузол, а рот війтові, щоб не кривдив; не вузол, а роти пліткарям».

Перед вечерею господиня кладе на стіл у два ряди хліб, а зверху нього — калачі й сіль. Коли на дворі зовсім темніло, господар виходить з хати й стріляє з пістоля, що час на Святу вечерю. Після цього (якщо сам не має пістоля, то почувши постріл від сусіда) родина переодягається у чистий святковий одяг. Потім господар тричі обходить і обкурює ладаном хату, “щоб блискавка не близилася до хати, лисиця аби не пхалася до худоби”.

Кожна зі святкових пісних страв має своє обрядове значення для Святої вечері:

Кутя
Найголовніша страва, з якої починають трапезу, є актом жертви Богові. Мак – символ мучеництва, невинно пролитої крові. Мед – символ чистоти, Божого слова. А ще кутя символізує єднання з Богом і світом померлих. Тому її залишають на ніч для душ тих, кого вже немає з нами.

Боби чи фасолі – символ Божої весни, яка завжди відроджується в людині після занепаду, символ єдності роду.

Борщ
Символ торжества добра. Як господиня готує пісний борщ із різних простих рослин, які дарує їй земля, так само християнин вишліфовує свою волю із простих щоденних малих здорових практик. Крім того, червоний борщ ще символізує кров вифлеємських дітей, вбитих за наказом Ірода.

Голубці
Символ цієї страви є уже в назві. Голуб символізує Божу любов, Святий Дух, красу і силу.

Риба
Риба є загальноприйнятим символом Христа. Грецька абревіатура ІХТІОС – ім’я Ісуса читається як “риба”. Саме брати-рибалки стали першими апостолами, яким Ісус сказав, що вони будуть “ловцями людей”.

Вареники – символ достатку.

Гриби
Дві природи Ісуса Христа: божественна (шапка) і земна (ніжка).

Часник
Символ очищення від гріхів, а також здоров’я. Часник кладуть на чотири кутки столу, а потім їдять, щоб не боліли зуби.

Пампухи (фанки)
Символ свята, радості, які Богом даровані людям. Мільйони святих на небі, які повірили в Ісуса, отримали вічне життя. І кожна людина на землі покликана до цього солодкого, вічного життя. Проводиться паралель між святими і пампухами.

Узвар та вода
Означає життя, яке Бог надає кожній людині. Свячена вода є символом очищення тіла і душі.

По вечері з-за столу не встають, ніхто нічого не говорить, окрім віншувань, коли п’ють за щось і передають чарку тому, кому бажали всякого добра. Закінчують вечерю молитвою. Миски й ложки залишають немиті до наступного дня і при запаленій свічці — для померлих.

(За матеріалами інтернет-видань)