Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
(«Заповіт», Т.Г.Шевченко)

Перші березневі дні в Україні пов’язані з іменем Тараса Григоровича Шевченка, його славою, його духом, його мудрістю та любов’ю до України.

Творчість Т.Г. Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української культури. Ім’я Шевченка вперше стало відомим па просторах Російської імперії, коли понад півтора століття тому в Петербурзі вийшла невелика книжечка “Кобзар”. В історії України автор цього видання був винятковим явищем — він вийшов з найглибших надр трудового народу і здобув всесвітню славу.

Його поетична спадщина стала цілою добою в історії української літератури. З ім’ям Шевченка пов’язане утвердження української літературної мови. Проте значення віршів Шевченка – не тільки в їх мовній чи літературній майстерності. Адже ніколи раніше з такою силою та переконанням не лунав заклик до власного народу скинути чужоземне ярмо і здобути волю. Таким чином, геніальна творчість Шевченка та його мученицьке життя зробили поета одним із найпотужніших символів українського національного руху.

Перевезення домовини Шевченка зі Смоленського цвинтаря в Петербурзі в Україну й перепоховання на Чернечій горі біля Канева 22 травня 1861 р. перетворилося на одну з перших масових національних маніфестацій. Дні смерті Шевченка та його перепоховання відзначалися й у наступні роки, навіть в умовах найжорстокіших антиукраїнських репресій з боку російського режиму. Заборона їхнього святкування у 1914 р. призвела до масових демонстрацій у Києві та інших містах України.

Щороку 9-10 березня в усіх містах і селах країни проходять заходи в рамках відзначення Шевченківських днів, так сьогодні, представники Рахівської міської ради, Рахівської районної ради, Рахівської районної державної адміністрації та ДП “Рахівське ЛДГ” поклали квіти до пам’ятника Кобзарю.